Конвенція ООН про права дитини
(ратифікована постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 року)
(витяг)
Стаття 1. Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку.
Стаття 2. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання.
Стаття 3. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 5. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення її прав.
Стаття 6. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.
Стаття 7. Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я та набуття громадянства, піклування батьків.
Стаття 8. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню.
Стаття 12. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини.
Стаття 19. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів.
Стаття 20. Дитина, яка тимчасово чи постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.
Стаття 27. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 28. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту.
Стаття 31. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах, що відповідають її віку.
|